Елементи практичної риторики. Виступ перед аудиторією

1. Прочитайте, використовуючи зміст тексту, складіть практичні по­ради для людини, яка готується виголошувати промову.

Отже, виступ ваш готовий, а тепер ви маєте його виголосити перед слуха­чами. Звичайно, ви хвилюєтесь, і це природно. Проте слід побороти страх перед аудиторією. Оскільки у знервованого виступаючого голос уривається, він часто відкашлюється, говорить швидко, майже без пауз, а якщо й робить паузу, то заповнює її різними «е-е-е», «ну», «значить» тощо. Пам'ятайте, що основною складовою частиною гарного виступу є віра промовця у свої

сили.

Якщо ви йдете в аудиторію, де маєте виступати, подбайте про свій одяг і зовнішній вигляд. В одязі не повинно бути нічого вишуканого і крикливого.

Успіх вашого виступу залежить від голосу, тому що він виразник не лише розуму (змісту), а й серця (емоційності) тексту. Тому досконале володіння власним голосом - головна умова виразності мовлення. Говорити слід голо­сно, ясно, чітко, немонотонно, по можливості виразно й просто. Силу голосу треба міняти відповідно до змісту виголошуваної промови. Трохи голосніше, звичайно, вимовляються більш важливі думки.

Мовлення має бути живим словом. Успіх виступу великою мірою зале­жатиме від тону вашого голосу. Тон може бути приятельський, агресивний, театральний, повчальний, урочистий, діловий, миролюбний, саркастичний, розмовник або лекційний.

Приятельський допомагає завоювати симпатії слухачів, а особливо це стосується початку виступу. Агресивний тон допустимий в окремих випад­ках (коли промовець обстоює певну думку чи таврує ганьбою якісь негативні факти). Особливо несприятливо діє на слухачів менторський тон, коли про­мовець надто багато моралізує і повчає присутніх. Під час урочистостей до­речний урочистий тон. У невеликому колі слухачів, як правило, користуються розмовним тоном. Застосування того чи іншого тону залежить від характеру промови.

Тон мовлення слід змінювати - підвищувати і знижувати залежно від змісту і значення конкретної фрази.

Неабияку роль відіграє темп мовлення, паузи. Повільний, так само як і швидкий, темп мовлення вражає слухачів своєю монотонністю, якщо його не міняти протягом виступу. Паузи у виступі заміняють розділові знаки.

Довшими паузами виділяють абзаци в тексті. Так звана драматична пауза має особливе значення: вона збуджує увагу слухачів. Проте вона не пови­нна бути надто довгою. Голос підвищується тоді, коли ставите запитання, виявляєте радість чи здивування. А понижуйте тоді, коли хочете когось пере­конати або відповісти на запитання. Не говоріть надто голосно - це справляє враження агресивності.

Дієвими є також жести, які свідчать про вияв людських думок, емоцій. У поєднанні зі словами вони стають надзвичайно промовистими: жести поси­люють емоційне звучання сказаного. Але користуватись ними треба обереж­но. Жестикулюючи, стежте за тим, щоб жести ваші не були мимовільними. Не жестикулюйте руками протягом усього виступу, це втомить слухачів, буде дратувати. Урізноманітнюйте жестикуляцію, узгоджуючи її з рухами всього тіла. Жестикуляція зближує виступаючого зі слухачами і робить зміст про­мови зрозумілішим.

Мовець не повинен «прикипати» поглядом до якоїсь однієї точки (наприклад, до стіни, до вікна) - це призведе до втрати контакту з аудиторією, контролю над її настроєністю на тему.

Той, хто виступає, повинен мати витримку, володіти собою в будь-якій не­сприятливій обстановці, правильно реагувати на непередбачене.

(За І. Томаном)

2.  Підготуйте для виразного читання уривок із роману Л. Костенко «Маруся Чурай». Прочитайте його на уроці, дотримуючись порад щодо виступу перед аудиторією.

3. Підготуйте виступ на тему «Чи треба в наш час читати книжки?».